Маленьке село Шевченкове біля Галича, де річка Лімниця впадає у Дністер, має унікальну святиню, одну з найвідоміших пам’яток культурної спадщини України – храм Святого Пантелеймона.
Зведення храму датують 1194 роком. Його заснувником називають Володимира, сина Ярослава Осмомисла. Це найдавніший збережений храм Галицького князівства.
Білокам’яна церква у романському стилі стоїть на невисокому пагорбі. Перед чільним фасадом – оборонна вежа-дзвіниця оснащена бійницями. Колись пагорб був оточений і оборонними валами.
У XIV столітті, після захоплення Галичини польським королем Казимиром ІІІ, храм продовжив існування як костел Святого Станіслава.
З кінця ХVI cт. тут діяв монастир ордену францисканів. Нині від нього залишилися лише фундаменти. За свою історію святиня зазнавала численних руйнувань від татарських і турецьких набігів, пожеж та воєн. Проте, щоразу її відбудовували.
У 1915 церква була обстріляна російською артилерією, в результаті чого на чільному фасаді був пробитий отвір, діаметром три метри, та пошкоджено романський портал.
Ці руйнування усунули через 20 років. А ще через 10, після Другої світової війни, костел закрила радянська влада.
1991 року, після легалізації УГКЦ в Україні, її глава Блаженніший кардинал Мирослав-Іван Любачівський відправив у храмі богослужіння. Ця подія дала могутній поштовх до відродження княжої святині. 1998 року, після реставрації церкву передали греко-католицькій громаді і знову посвятили Святому Пантелеймону.
Відтак, нині храм діючий, і є пам’яткою архітектури національного значення, якою опікується Національний заповідник «Давній Галич».
