Синагога у місті Жовква – одна з найбільших і найвідоміших у Європі.
Це яскравий взірець ренесансово-барокової споруди оборонного типу. Будівництво розпочалося після наданого королівського привілею 1687 року. У документі наголошено і на оборонному призначенні споруди: «щоби жиди під час обстрілу та вторгнення…могли мати безпечний сховок і склад».
Прийнято вважати, що автором жовківської синагоги є Петро Бебер – архітектор, який працював в Жовкві у 1685-1694 роках, пише дослідниця Оксана Бойко у статті в часописі “Ї” (http://www.ji.lviv.ua/n67texts/Synago…). Беберу, зокрема, належить завершення вежі Корнякта у Львові.
В кінці XVII століття синагога мала такий вишуканий вигляд, що католицьке духівництво ніби-то заборонило її білити, аби не затьмарити жовківських костелів.
Велика пожежа Жовкви 1833 року сильно пошкодила синагогу і її суттєво перебудували, а інтер’єр отримав нові розписи. Тоді змінили її просторово-композиційну схему: молитовний зал, площею понад 400 кв. м, перекрили системою хрестових склепінь на підпружних арках, опертих на чотири могутні колони круглого січнення, діяметром 1,70 м.
Однак, реконструкції, що відбулися у першій половині ХХ ст фактично знищили автентичний інтер’єр.
Уже в перші дні німецької окупації 1941 року нацисти підірвали синагогу, зруйнувавши перекриття.
У 1956 споруду відремонтували та в 60-х роках навіть внесли до реєстру пам’яток. Однак використовували її як склад.
2007 року синагогу вкрили мідною бляхою. На жаль, на цьому реставраційні роботи закінчилися.
Жовківська синагога занесена до списку Нью-Йоркського фонду «100 пам’яток світу, які знаходяться в загрозливому стані».
Вона відома також завдяки наслідуванням; зокрема, синагогу «жовківського типу» побудовано в Тель-Авіві.
