Найстаріший збережений замок Галичини постав в Олесько ще за княжих часів, у XIII ст. Припускають, що замок побудовав однин із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрій або Лев.
Замок наслідував овальну форму рельєфу пагорба, мав широкий двір, оточений кам’яною стіною, в’їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.
Згодом замок опинився на кордоні польської та литовської імперій і, відтак, декілька разів переходив з рук у руки поки держави не уклали мир.
У XVI ст. замок перестав виконувати оборонну функцію і перетворився на ренесансний королівський палац. Саме тут народився король Польщі Ян ІІІ Собеський.
Втім, замок і далі безліч разів міняв господарів. Його захоплювали, звільняли, передавали у спадок, продавали. Аж поки 1882 року за зібрані у Львові кошти замок викупили, і він перейшов у руки держави.
У комплекс музею “Олеський замок” входить також монастир капуцинів з костелом св. Йосифа 1739 р. Зараз тут знаходяться архіви Львівської галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
Колись замок мав невеликий регулярний сад та пейзажний парк. Однак без належного догляду вони загинули. У процесі реставрації дикі хащі навколо замку упорядкували, влаштували галявини, встановили сучасні скульптури та висадили тисячі дерев та кущів.
За всю свою історію замок багато разів зазнавав пожеж та руйнувань, одне з найбільших сталося у 1838 внаслідок землетрусу. А у 1951 після удару блискавки він згорів дотла і лише у 1975 році зусиллями Бориса Возницького його повністю відбудували.
Сьогодні заповідник-музей “Олеський замок” – це відділ Львівської галереї мистецтв. В експозиції замку безцінні зразки ікони, живопису та скульптури Х-ХІХ ст.
